екстерн

Значення в інших словниках

1. екстерн — ексте́рн іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. екстерн — -а, ч. Особа, що складає іспити при якому-небудь навчальному закладі, не навчаючись у ньому. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. екстерн — (учень) позаочник Словник чужослів Павло Штепа
4. екстерн — ексте́рн (від лат. externus – зовнішній, сторонній) особа, що складає екзамени в навчальному закладі, не навчаючись у ньому. Словник іншомовних слів Мельничука
5. екстерн — ЕКСТЕ́РН, а, ч. 1. Особа, що складає іспити при якому-небудь учбовому закладі, не навчаючись у ньому. 2. у знач. присл. ексте́рном. Не навчаючись в учбовому закладі. Склавши екстерном екзамени на атестат зрілості, він [О. Г. Шліхтер] вступає до Харківського університету (Наука.., 12, 1958, 41). Словник української мови в 11 томах