екстерн
ексте́рн
-а, ч.
Особа, що складає іспити при якому-небудь навчальному закладі, не навчаючись у ньому.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- екстерн — ексте́рн іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- екстерн — (учень) позаочник Словник чужослів Павло Штепа
- екстерн — ексте́рн (від лат. externus – зовнішній, сторонній) особа, що складає екзамени в навчальному закладі, не навчаючись у ньому. Словник іншомовних слів Мельничука
- екстерн — Ексте́рн, -на; -те́рни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- екстерн — ЕКСТЕ́РН, а, ч. 1. Особа, що складає іспити при якому-небудь учбовому закладі, не навчаючись у ньому. 2. у знач. присл. ексте́рном. Не навчаючись в учбовому закладі. Склавши екстерном екзамени на атестат зрілості, він [О. Г. Шліхтер] вступає до Харківського університету (Наука.., 12, 1958, 41). Словник української мови в 11 томах