елементарний

Значення в інших словниках

1. елементарний — елемента́рний прикметник Орфографічний словник української мови
2. елементарний — (- знання) початковий, азбучний, загальновідомий, найнеобхідніший, НЕҐ. примітивний; (приклад) найпростіший, нескладний, зрозумілий; (- права) основний; ФІЗ. якнайдрібніший, <�якнайменший >; н. елементарна частинка. Словник синонімів Караванського
3. елементарний — [еилеимеинтарнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. елементарний — -а, -е. 1》 Який стосується тільки основ чого-небудь; початковий, найпростіший, основний. 2》 перен. Який не становить труднощів, нескладний; найпростіший. Елементарне запитання. || Зрозумілий кожному без усяких пояснень. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. елементарний — Первенний, первісний, початковий, найпростіший, основний, див. начальний Словник чужослів Павло Штепа
6. елементарний — елемента́рний (лат. elementarius) початковий, найпростіший, основний; ¤ е-на математика – та частина математики, яку вивчають у початковій і середній школі. Словник іншомовних слів Мельничука
7. елементарний — ПРО́СТИЙ (за складом, будовою, устроєм тощо), НЕСКЛАДНИ́Й, ЕЛЕМЕНТА́РНИЙ. Вага складного атома дорівнює сумі ваги простих атомів, що утворюють його (з підручника); Збираючись у подорож, спеціально вивчив (О. Словник синонімів української мови
8. елементарний — ЕЛЕМЕНТА́РНИЙ, а, е. 1. Який стосується тільки основ чого-небудь; початковий. Згадав [Микола], як він захопився літературою нового життя та як учив елементарної грамоти свою хирляву небіжку-дружину… (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
9. елементарний — рос. элементарный (латин. elementarius) — 1. Початковий, найпростіший. 2. Переносно-звичайний, беззаперечний. Eкономічна енциклопедія