жандарм

Значення в інших словниках

1. жандарм — жанда́рм іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. жандарм — [жандарм] -ма, м. (на) -мов'і/-м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
3. жандарм — -а, ч. Особа, що служить у військах жандармерії. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. жандарм — див. поліцай Словник чужослів Павло Штепа
5. жандарм — жа́ндарм: ◊ жа́ндарм і збуй дитяча гра: По другому боці – Вірменська катедра і довга перехідна брама, якою можна вийти на другий бік, на Скарбківську. Тут, у тих закамарках, воювали ми роками, граючись у “жандарма і збуя”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. жандарм — див. воїн Словник синонімів Вусика
7. жандарм — жанда́рм (франц. gendarme, від gens d’armes, букв. – люди зброї) 1. Особа, що перебуває на службі в жандармерії. 2. В ряді країн Західної Європи солдат важкої кавалерії (13 – початок 19 ст.). Словник іншомовних слів Мельничука
8. жандарм — ЖАНДА́РМ, а, ч. Особа, що служить у військах жандармерії. Двері кімнати відчинилися, і до неї ввійшли два жандарми в звичайних уніформах (Фр., V, 1951, 129); За Володимиром Іллічем і всією сім’єю Ульянових невідступна стежили жандарми (Біогр. Леніна, 1955, 9). Словник української мови в 11 томах