1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

задержувати

Заде́ржувати, -жую, -жуєш; заде́ржати, -де́ржу, -де́ржиш, -де́ржать; заде́рж, -де́ржте

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задержувати — заде́ржувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. задержувати — див. перешкоджати Словник синонімів Вусика
  3. задержувати — -ую, -уєш, недок., задержати, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Перешкоджати рухові кого-, чого-небудь, не відпускати, змушуючи залишатися на місці; затримувати. || Уповільнювати або зупиняти рух, дію і т. ін. кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. задержувати — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. задержувати — ЗАДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Перешкоджати рухові кого-, чого-небудь, не відпускати, змушуючи залишатися на місці; затримувати. Словник української мови в 11 томах
  6. задержувати — Задержувати, -жую, -єш сов. в. задержати, -жу, -жиш, гл. 1) Задерживать, задержать. 2) Удерживать, удержать. Не то господарь, що збереть господарство, — то, що готове задержить. Ном. № 10108. Словник української мови Грінченка