задержувати

ЗАДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Перешкоджати рухові кого-, чого-небудь, не відпускати, змушуючи залишатися на місці; затримувати.

— Вашому гостеві треба додому поспішати, то не будемо його задержувати (Мирний, IV, 1955, 371);

Діти скоренько позлізали з плота й хотіли-таки зараз до Трьох лісків іти; але Тетяна задержала їх (Кобр., Вибр., 1954, 153);

// Уповільнювати або зупиняти рух, дію і т. ін. кого-, чого-небудь.

Глибокий яр, прудкий потік мене щомить задержують (У. Кравч., Вибр., 1958, 291);

Я постараюся якнайшвидше переглянути рукопис кожного присланого Вами оповідання.. В кожному разі ручаюсь за себе, що не задержу Вас у Вашій роботі, а значить, Ви не задержите друкарні (Коцюб., III, 1956, 375).

Заде́ржувати (заде́ржати) дух (ди́хання) — стримувати, затамовувати дихання.

— Дорогою їхав якийсь чоловік. Я притаїлась і задержала дух (Н.-Лев., II, 1956, 109).

2. Не віддавати, не повертати у визначений час; залишати у себе.

Дуже прохаю Вас, щоб Ви сказали д. Боголюбову про моє бажання читати останню або передостанню коректу. Задержувати не буду, — на другий день буду одсилати назад (Коцюб., III, 1956, 383);

Вона згадала про ті два карбованці, що у волості зоставили. Навіщо вони їх задержали? (Мирний, III, 1954, 24);

// рідко. Залишати собі, за собою.

— Право запрошування задержую собі (Коб., III, 1956, 128).

3. розм. Брати під варту; заарештовувати.

Сторожа.. з лівого проходу виводить Міма й воротаря. Інші.. задержують Констанція (Л. Укр., III, 1952, 319);

Христя.. розпитувала Грицька: що їм казали, про віщо розпитували, як задержали? (Мирний, І, 1949, 271).

◊ Заде́ржувати (заде́ржати) в па́м’яті див. па́м’ять;

Заде́ржувати (заде́ржати) в таємни́ці див. таємни́ця.