закричати

Значення в інших словниках

1. закричати — закрича́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. закричати — -чу, -чиш, док. 1》 неперех.Почати кричати; загаласувати, залементувати. || Почати видавати різкі пронизливі звуки (про птахів, тварин). 2》 перех. і без додатка. Голосно вигукнути. 3》 неперех., на кого. Почати лаятись, гримати. 4》 перех., рідко. Змучити криком, лайкою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закричати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
4. закричати — ЗАКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. неперех. Почати кричати; загаласувати, залементувати. Пані страшно закричала.. і учепилась руками, немов залізними кігтями, у своє добро (Вовчок, І, 1955, 358); О. Хведор зареготавсь, аж одна дитина закричала спросоння (Н. Словник української мови в 11 томах
5. закричати — Закрича́ти, -чу́, -чи́ш гл. Закричать. Лучче замовчиш, ніж закричиш. Ном. Словник української мови Грінченка