1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

закінчити

Закінчи́ти, -кінчу́, -кі́нчиш, -кі́нчать; закінчи́, -чі́ть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закінчити — Дієслово закінчити вказує на припинення різноманітних дій, видів роботи, навчання тощо. “Хочу закінчити ще хоч одно оповідання” (Михайло Коцюбинський). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. закінчити — закі́нчи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. закінчити — див. закінчувати Словник синонімів Вусика
  4. закінчити — [зак'інчиетие] -чу, -чиеш, -чиемо, -чиете; нак. -к'інч, -к'інчтеи і [зак'інчитие] -чу, -чиш, -чиемо, -чиете; нак. -чи, -ч'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. закінчити — див. закінчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. закінчити — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок. Словник синонімів української мови
  7. закінчити — ЗАКІ́НЧИТИ див. закінчувати. Словник української мови в 11 томах