1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

закінчити

Дієслово закінчити вказує на припинення різноманітних дій, видів роботи, навчання тощо. “Хочу закінчити ще хоч одно оповідання” (Михайло Коцюбинський).

Аналогічне смислове наповнення в дієслова завершити, але йому надаємо перевагу тоді, коли потрібний урочистий тон оповіді. Порівняно із закінчити воно має абстрактніше значення. Так, завершити навчання, освіту, курс, але закінчити школу, інститут.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закінчити — закі́нчи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. закінчити — див. закінчувати Словник синонімів Вусика
  3. закінчити — [зак'інчиетие] -чу, -чиеш, -чиемо, -чиете; нак. -к'інч, -к'інчтеи і [зак'інчитие] -чу, -чиш, -чиемо, -чиете; нак. -чи, -ч'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. закінчити — див. закінчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. закінчити — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок. Словник синонімів української мови
  6. закінчити — Закінчи́ти, -кінчу́, -кі́нчиш, -кі́нчать; закінчи́, -чі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. закінчити — ЗАКІ́НЧИТИ див. закінчувати. Словник української мови в 11 томах