1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

замова

Замо́ва, -ви; замо́ви, -мо́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замова — замо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. замова — (від кого) замовлення; (магічні слова) замовляння, замовини, р. заклин, нашепт, г. заговір. Словник синонімів Караванського
  3. замова — -и, ж. 1》 діал. Замовлення. 2》 етн. Те саме, що замовляння 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. замова — ЗАМО́ВЛЕННЯ (доручення виготовити, підготувати щось у певний термін), ЗАМО́ВА діал.; ЗАЯ́ВКА (перев. від організацій, установ). Одного дня з радгоспу надійшло термінове замовлення на ящики для черешень (О. Гончар); Робить (вироби) чоловік.. Словник синонімів української мови
  5. замова — ЗАМО́ВА, и, ж. 1. діал. Замовлення. Робить чоловік.. «на уряд», на замову (Фр., II, 1950, 130). 2. етн. Те саме, що замовля́ння 2. Він проти того скарбу знає замову і зараз усе може узяти, тільки нема чим довезти того добра (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  6. замова — Замова, -ви ж. Заговоръ, заклинаніе. Замова від гадюки. Словник української мови Грінченка