1. Словник української мови в 11 томах

замова

ЗАМО́ВА, и, ж.

1. діал. Замовлення.

Робить чоловік.. «на уряд», на замову (Фр., II, 1950, 130).

2. етн. Те саме, що замовля́ння 2.

Він проти того скарбу знає замову і зараз усе може узяти, тільки нема чим довезти того добра (Кв.-Осн., II, 1956, 229);

Медже перечитала всі молитви, всі замови старої Тайфіде (Тулуб, Людолови, II, 1957, 407).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замова — замо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. замова — (від кого) замовлення; (магічні слова) замовляння, замовини, р. заклин, нашепт, г. заговір. Словник синонімів Караванського
  3. замова — -и, ж. 1》 діал. Замовлення. 2》 етн. Те саме, що замовляння 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. замова — ЗАМО́ВЛЕННЯ (доручення виготовити, підготувати щось у певний термін), ЗАМО́ВА діал.; ЗАЯ́ВКА (перев. від організацій, установ). Одного дня з радгоспу надійшло термінове замовлення на ящики для черешень (О. Гончар); Робить (вироби) чоловік.. Словник синонімів української мови
  5. замова — Замо́ва, -ви; замо́ви, -мо́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. замова — Замова, -ви ж. Заговоръ, заклинаніе. Замова від гадюки. Словник української мови Грінченка