замовець

ЗАМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто замовляє (у 1 знач.) що-небудь.

— Років двадцять, як кинув чоботарювати [Макар Сидорович], всіх своїх замовців розгубив (Руд., Вітер.., 1958, 122);

Хоч Мотря й продала мало не ввесь Денисів інструмент, дід усе ж знайшов дві-три справні копили, ніж, молоток, обценьки та кілька добрих шматків шкіри.. Знайшлися й замовці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 112).