замір

Значення в інших словниках

1. замір — за́мір іменник чоловічого роду задум замі́р іменник чоловічого роду замірювання Орфографічний словник української мови
2. замір — За́мір. Намір, задум, план. Тим часом він відослав манускрипт і писав, що мав завсіди замір друкувати їх, і лише через масу матеріалу, що в нього напряталась, мусив все наші новели відкладати (Коб. Українська літературна мова на Буковині
3. замір — Намір, задум, плян, бажання, ок. мета; пор. ЗАМАХ. Словник синонімів Караванського
4. замір — [зам'ір] -ру, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў (задум) Орфоепічний словник української мови
5. замір — I з`амір-у, ч. Задум, бажання зробити щось; намір. || перев. мн. Таємні, підступні плани, спрямовані проти кого-, чого-небудь. II зам`ір-у, ч., спец. Те саме, що замірювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. замір — НА́МІР з інфін. і без додатка (прийняте рішення зробити що-небудь, здійснити задумане), ЗА́МІР, ДУ́МКА, ЗА́МІРИ мн., У́МИСЕЛ (перев. таємний або вартий осуду намір). Тарас лягає з твердим наміром встати, поки ще не розвидниться (О. Словник синонімів української мови
7. замір — ЗА́МІР, у, ч. Задум, бажання зробити щось; намір. Все попсувала мені та клята робота — і здоров’я, і гумор, і мої літературні заміри (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
8. замір — Замір, -ру м. 1) Намѣреніе, умыселъ; цѣль; планъ. Тільки матері призналась про свої заміри. Г. Барв. 528. Маючи деякі заміри, розділив своє військо на три часті. Стор. II. 132. У кожного одна була думка, одні заміри: оддячить лютим ворогам. Стор. МПр. 59. Словник української мови Грінченка