замір
ЗА́МІР, у, ч. Задум, бажання зробити щось; намір.
Все попсувала мені та клята робота — і здоров’я, і гумор, і мої літературні заміри (Коцюб., III, 1956, 277);
Уперед до звершення замірів, Що поклав дев’ятнадцятий вік; Скиньмо владу катів-бузувірів, Щоб людиною став чоловік! (Граб., І, 1959, 394);
Тимко спочатку був розігнався до хати-читальні, але потім відкинув свій замір, бо вже було пізненько (Тют., Вир, 1964, 40);
// перев. мн. Таємні, підступні плани, спрямовані проти кого-, чого-небудь.
Доводилося вам їздити.. по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів, ..де одні тілько високі могили нагадують вам про давнє життя людське, про бої та чвари, хижацькі заміри та криваві січі..? (Мирний, IV, 1955, 307);
Зінько.. дуже вразився, довідавшися про Остапові заміри розрізнити його з Гаїнкою (Гр., II, 1963, 472);
Натхненники гітлерівської агресії думали розгромити соціалізм і зміцнити позиції капіталізму. Але ці заміри зазнали цілковитого провалу (Ком. Укр., 5, 1960, 21).
ЗАМІ́Р, у, ч., спец. Те саме, що замі́рювання.
Молоденька дівчина уважно, з якимсь побоюванням розглядала креслення, а потім робила заміри готових виробів (Рад. Укр., 16.1 1964, 2).
Значення в інших словниках
- замір — за́мір іменник чоловічого роду задум замі́р іменник чоловічого роду замірювання Орфографічний словник української мови
- замір — За́мір. Намір, задум, план. Тим часом він відослав манускрипт і писав, що мав завсіди замір друкувати їх, і лише через масу матеріалу, що в нього напряталась, мусив все наші новели відкладати (Коб. Українська літературна мова на Буковині
- замір — Намір, задум, плян, бажання, ок. мета; пор. ЗАМАХ. Словник синонімів Караванського
- замір — [зам'ір] -ру, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў (задум) Орфоепічний словник української мови
- замір — I з`амір-у, ч. Задум, бажання зробити щось; намір. || перев. мн. Таємні, підступні плани, спрямовані проти кого-, чого-небудь. II зам`ір-у, ч., спец. Те саме, що замірювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замір — НА́МІР з інфін. і без додатка (прийняте рішення зробити що-небудь, здійснити задумане), ЗА́МІР, ДУ́МКА, ЗА́МІРИ мн., У́МИСЕЛ (перев. таємний або вартий осуду намір). Тарас лягає з твердим наміром встати, поки ще не розвидниться (О. Словник синонімів української мови
- замір — За́мір, -ру; за́міри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- замір — Замір, -ру м. 1) Намѣреніе, умыселъ; цѣль; планъ. Тільки матері призналась про свої заміри. Г. Барв. 528. Маючи деякі заміри, розділив своє військо на три часті. Стор. II. 132. У кожного одна була думка, одні заміри: оддячить лютим ворогам. Стор. МПр. 59. Словник української мови Грінченка