заржавіти
Заржа́ві́ти, -ві́ю, -ві́єш і заіржа́віти, -вію, -вієш
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заржавіти — див. заіржавіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заржавіти — заржаві́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заржавіти — док. Словник жарґонної лексики української мови
- заржавіти — ЗАРЖАВІ́ТИ див. заіржа́віти. Словник української мови в 11 томах
- заржавіти — Заржавіти, -вію, -єш гл. Заржавѣть. Та вже шаблі заржавіли. н. п. Була колись правда, та заржавіла. Ном. № 6835. Словник української мови Грінченка