1. Словник української мови Грінченка

заржавіти

Заржавіти, -вію, -єш

гл. Заржавѣть. Та вже шаблі заржавіли. н. п. Була колись правда, та заржавіла. Ном. № 6835.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заржавіти — див. заіржавіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. заржавіти — заржаві́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. заржавіти — док. Словник жарґонної лексики української мови
  4. заржавіти — Заржа́ві́ти, -ві́ю, -ві́єш і заіржа́віти, -вію, -вієш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заржавіти — ЗАРЖАВІ́ТИ див. заіржа́віти. Словник української мови в 11 томах