1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

засвідчити

Засві́дчити, -сві́дчу, -дчиш, -дчать; засві́дчи, -дчіть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засвідчити — [засв’іджчиетие] -чу, -чиеш; нак. -в'іджч, -в'іджчтеи Орфоепічний словник української мови
  2. засвідчити — див. засвідчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. засвідчити — засві́дчити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. засвідчити — ВИЗНАВА́ТИ (вказувати на правильність, правдивість чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, СТВЕ́РДЖУВАТИ, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПРИЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́знати, призна́тися, підтве́рдити, потве́рдити, стве́рдити, засві́дчити, призна́ти. Словник синонімів української мови
  5. засвідчити — ЗАСВІ́ДЧИТИ див. засві́дчувати. Словник української мови в 11 томах
  6. засвідчити — Засвідчити см. засвідчувати. Словник української мови Грінченка