1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

збуджувати

Збу́джувати, -джую, -джуєш; збуди́ти, -джу́; -диш, -дять

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збуджувати — збу́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збуджувати — Будити, пробуджувати, пробуджати; (недовіру) викликати; (дуту) схвильовувати, збаламучувати, розбурхувати, д. колошкати; (кров) збурювати, запалювати, хвилювати. Словник синонімів Караванського
  3. збуджувати — див. будити; радити Словник синонімів Вусика
  4. збуджувати — -ую, -уєш, недок., збудити, збуджу, збудиш, док., перех. 1》 тільки док. Перервати чий-небудь сон, змусити прокинутися кого-небудь. || збуджено, безос. присудк. сл. 2》 тільки док., перен. Вивести зі стану спокою, застою що-небудь; порушити щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. збуджувати — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  6. збуджувати — ЗБУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБУДИ́ТИ, збуджу́, збу́диш, док., перех. 1. тільки док. Перервати чий-небудь сон, змусити прокинутися кого-небудь. — Я ж іду, прощай!... Словник української мови в 11 томах