1. Великий тлумачний словник сучасної мови

збуджувати

збу́джувати

-ую, -уєш, недок., збудити, збуджу, збудиш, док., перех.

1》 тільки док. Перервати чий-небудь сон, змусити прокинутися кого-небудь.

|| збуджено, безос. присудк. сл.

2》 тільки док., перен. Вивести зі стану спокою, застою що-небудь; порушити щось.

3》 Викликати, розбурхувати що-небудь (почуття, сили, думки і т. ін.).

4》 Викликати стан нервового піднесення, підвищеної активності, неспокою; хвилювати кого-, що-небудь.

5》 тільки док., з прийм. до.

6》 фізіол. Викликати подразнення живої клітини чи тканини будь-якого організму.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збуджувати — збу́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збуджувати — Будити, пробуджувати, пробуджати; (недовіру) викликати; (дуту) схвильовувати, збаламучувати, розбурхувати, д. колошкати; (кров) збурювати, запалювати, хвилювати. Словник синонімів Караванського
  3. збуджувати — див. будити; радити Словник синонімів Вусика
  4. збуджувати — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  5. збуджувати — Збу́джувати, -джую, -джуєш; збуди́ти, -джу́; -диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. збуджувати — ЗБУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБУДИ́ТИ, збуджу́, збу́диш, док., перех. 1. тільки док. Перервати чий-небудь сон, змусити прокинутися кого-небудь. — Я ж іду, прощай!... Словник української мови в 11 томах