зверхність

Значення в інших словниках

1. зверхність — зве́рхність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. зверхність — Перевага, вищість, кн. примат; (до кого) зневага, погорда, пор. ПИХА; У ФР. влада <н. зверхність хана>. Словник синонімів Караванського
3. зверхність — -ності, ж. 1》 Переважна, провідна роль кого-, чого-небудь. || рідко. Право керувати, наказувати, вимагати; влада. 2》 Наявність особливих, вищих якостей порівняно з ким-, чим-небудь. || Перевага над ким-, чим-небудь; вищість. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зверхність — зве́рхність зовнішність (ст): Йому б здалася жінка, котра б вважала на свою зверхність (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. зверхність — ЗАРОЗУМІ́ЛІСТЬ (надмірно висока думка про себе — і в зв'язку з цим зневажливе ставлення до інших), ГО́РДОЩІ мн., ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, БУНДЮ́ЧНІСТЬ підсил., ПИХА́ підсил., ПИХА́ТІСТЬ підсил., ЧВА́НСТВО підсил., ЧВАНЛИ́ВІСТЬ підсил., ГОРДИ́НЯ розм. Словник синонімів української мови
6. зверхність — ЗВЕ́РХНІСТЬ, ності, ж. 1. Переважаюча, провідна роль кого-, чого-небудь. Для нас принципіально не може бути сумніву в тому, що повинна бути зверхність комуністичної партії (Ленін, 31, 1951, 328); // рідко. Право керувати, наказувати, вимагати; влада. Словник української мови в 11 томах
7. зверхність — Зверхність, -ности ж. 1) Верховность. Гаряча моя прихильність до них давала мені право їм дорекати і присвоювати собі ніби якусь над ними зверхність. К. ХП. 11. Словник української мови Грінченка