зверхність
ЗВЕ́РХНІСТЬ, ності, ж.
1. Переважаюча, провідна роль кого-, чого-небудь.
Для нас принципіально не може бути сумніву в тому, що повинна бути зверхність комуністичної партії (Ленін, 31, 1951, 328);
// рідко. Право керувати, наказувати, вимагати; влада.
Генуезці в Криму були змушені визнати зверхність золотоординських ханів (Іст. СРСР, І, 1956, 111);
Почали з’їздитися [владики] і радити, як би увільнити себе від зверхності патріарха (Фр., XVI, 1955, 418).
Під зве́рхністю — на чолі, під проводом, під владою.
Найбільшими східнослов’янськими державами стали Київське і Новгородське князівства, які об’єдналися в IX ст. під зверхністю Києва (Іст. УРСР, І, 1953, 49).
2. Наявність особливих, вищих якостей порівняно з ким-, чим-небудь;
// Перевага над ким-, чим-небудь; вищість.
Він нічим не підкреслював своєї зверхності над нами, й завжди ми бачили його в своєму колі як рівного серед рівних (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 25);
Він знав, що як тепер не візьме моральної зверхності над Філіпчуком, то втратить всякий авторитет в очах товаришів (Вільде, Сестри.., 1958, 486);
Він з властивою йому зверхністю похвалив роботи Сергія (Коп., Земля.., 1957, 254);
Жестом зверхності він [канцлер] запропонував козакові сісти на лаві, біля стола (Ле, Наливайко, 1957, 22);
// Надмірна впевненість у собі, в своїх силах, здібностях, можливостях і т. ін.; зарозумілість.
Входив сюди Баб’як бундючний, певний своєї зверхності і сили, а виходив, як побитий пес (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 154).
3. Надмірна гордість; пиха.
Осолінська зблідла. Гнів ображеної панської зверхності і неприхована злоба ворога на мить блиснули в її очах (Кач., Вибр., 1953, 158);
// Зневага, презирливе ставлення до навколишніх.
Мінялись хазяї, але не мінялися опаска і недовіра, настороженість і зверхність, бридливість і холод, гнів і злоба в тих очах, що завжди нагадували йому: «За що ж ми тобі гроші платим?» (Стельмах, II, 1962, 34).
Значення в інших словниках
- зверхність — зве́рхність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- зверхність — Перевага, вищість, кн. примат; (до кого) зневага, погорда, пор. ПИХА; У ФР. влада <н. зверхність хана>. Словник синонімів Караванського
- зверхність — -ності, ж. 1》 Переважна, провідна роль кого-, чого-небудь. || рідко. Право керувати, наказувати, вимагати; влада. 2》 Наявність особливих, вищих якостей порівняно з ким-, чим-небудь. || Перевага над ким-, чим-небудь; вищість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зверхність — зве́рхність зовнішність (ст): Йому б здалася жінка, котра б вважала на свою зверхність (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- зверхність — ЗАРОЗУМІ́ЛІСТЬ (надмірно висока думка про себе — і в зв'язку з цим зневажливе ставлення до інших), ГО́РДОЩІ мн., ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, БУНДЮ́ЧНІСТЬ підсил., ПИХА́ підсил., ПИХА́ТІСТЬ підсил., ЧВА́НСТВО підсил., ЧВАНЛИ́ВІСТЬ підсил., ГОРДИ́НЯ розм. Словник синонімів української мови
- зверхність — Зве́рхність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зверхність — Зверхність, -ности ж. 1) Верховность. Гаряча моя прихильність до них давала мені право їм дорекати і присвоювати собі ніби якусь над ними зверхність. К. ХП. 11. Словник української мови Грінченка