карабінер
Карабіне́р, -не́ра; -не́ри, -рів
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карабінер — карабіне́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- карабінер — -а, ч. 1》 заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до середини 19 ст. 2》 Жандарм в Італії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- карабінер — КАРАБІНЕ́Р, а, ч. 1. заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до середини XIX ст. Словник української мови в 11 томах