1. Великий тлумачний словник сучасної мови

карабінер

карабіне́р

-а, ч.

1》 заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до середини 19 ст.

2》 Жандарм в Італії.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карабінер — карабіне́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. карабінер — Карабіне́р, -не́ра; -не́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. карабінер — КАРАБІНЕ́Р, а, ч. 1. заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до середини XIX ст. Словник української мови в 11 томах