1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

карлючити

Карлю́чити, -лю́чу, -лю́чиш, -лю́чать; карлю́ч, -лю́чте

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карлючити — карлю́чити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. карлючити — Корчити, скручувати, кривити, викривляти; П. кривити душею, сов. крючкотворствувати. Словник синонімів Караванського
  3. карлючити — -ить, недок., перех., розм. Те саме, що корчити; скручувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. карлючити — КО́РЧИТИ (викликати корчі, зводити судомою), СУДО́МИТИ, КАРЛЮ́ЧИТИ розм. — Док.: ско́рчити, поко́рчити, зсудо́мити, посудо́мити, скарлю́чити, покрути́ти, позмика́ти розм. (Генрікова:) Мого ж (чоловіка) на тім тижні знов напала слабість. Словник синонімів української мови
  5. карлючити — КАРЛЮ́ЧИТИ, ить, недок., перех., розм. Те саме, що ко́рчити; скручувати. Скорбут, сухоти, ломець карлючить дітей і дорослих (Тулуб, Людолови, II, 1957, 594). Словник української мови в 11 томах
  6. карлючити — Карлю́чити, -чу, -чиш гл. Кривить, искривлять. Словник української мови Грінченка