1. Словник синонімів української мови

карлючити

КО́РЧИТИ (викликати корчі, зводити судомою), СУДО́МИТИ, КАРЛЮ́ЧИТИ розм. — Док.: ско́рчити, поко́рчити, зсудо́мити, посудо́мити, скарлю́чити, покрути́ти, позмика́ти розм. (Генрікова:) Мого ж (чоловіка) на тім тижні знов напала слабість. Знов його корчило та мучило (Леся Українка); Почув (Іван) ще тріск кості, гострий до нестерпучості біль, що скорчив тіло (М. Коцюбинський); Біль хвилями переливався по наших виснажених тілах, шпигав у серце, ламав груди і судомив м'язи (В. Козаченко); Скорбут, сухоти, ломець карлючить дітей і дорослих (З. Тулуб); Руки наче хто пов'язав, а ноги позмикав — не слухаються вашої волі (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карлючити — карлю́чити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. карлючити — Корчити, скручувати, кривити, викривляти; П. кривити душею, сов. крючкотворствувати. Словник синонімів Караванського
  3. карлючити — -ить, недок., перех., розм. Те саме, що корчити; скручувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. карлючити — Карлю́чити, -лю́чу, -лю́чиш, -лю́чать; карлю́ч, -лю́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. карлючити — КАРЛЮ́ЧИТИ, ить, недок., перех., розм. Те саме, що ко́рчити; скручувати. Скорбут, сухоти, ломець карлючить дітей і дорослих (Тулуб, Людолови, II, 1957, 594). Словник української мови в 11 томах
  6. карлючити — Карлю́чити, -чу, -чиш гл. Кривить, искривлять. Словник української мови Грінченка