карлючитися
ЗАГНУ́ТИСЯ (набрати вигнутої чи загнутої форми), ЗАКОЦЮ́РБИТИСЯ розм., ЗАДЗЮ́БИТИСЯ розм., ЗАКАРЛЮ́ЧИТИСЯ розм., ЗАКАНДЗЮ́БИТИСЯ розм. — Недок.: загина́тися, гну́тися, закоцю́рблюватися, коцю́рбитися, закарлю́чуватися, карлю́читися, закандзю́блюватися, кандзю́битися рідко. Велів (Герман) спустити себе помалу вниз, по дорозі скрізь обмацуючи цямрини, чи де не загнулися під напором воску (І. Франко); Гострий ніс (отця Сафонія) ще більше задзюбився (В. Речмедін); Він лежить недужий у хаті один. ..Ніс пожовк і ще більше закарлючився. Очі закриті (І. Цюпа); Він був кощавий, низькорослий; довгий і прямий ніс його закандзюбився (Є. Гуцало). — Пор. 1. зігну́тися.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карлючитися — карлю́читися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- карлючитися — див. звиватися Словник синонімів Вусика
- карлючитися — -иться, недок., розм. Те саме, що корчитися; скручуватися. || Витися, звиватися (про шлях, річку й т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- карлючитися — КАРЛЮ́ЧИТИСЯ, иться, недок., розм. Те саме, що ко́рчитися; скручуватися; // Витися, звиватися (про шлях, річку й т. ін.). Понад табором карлючився широкий шлях (Сміл., Зустрічі, 1936, 95). Словник української мови в 11 томах
- карлючитися — Карлю́читися, -чуся, -чишся гл. Кривиться, искривляться. Словник української мови Грінченка