1. Словник української мови в 11 томах

карлючитися

КАРЛЮ́ЧИТИСЯ, иться, недок., розм. Те саме, що ко́рчитися; скручуватися;

// Витися, звиватися (про шлях, річку й т. ін.).

Понад табором карлючився широкий шлях (Сміл., Зустрічі, 1936, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карлючитися — карлю́читися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. карлючитися — див. звиватися Словник синонімів Вусика
  3. карлючитися — -иться, недок., розм. Те саме, що корчитися; скручуватися. || Витися, звиватися (про шлях, річку й т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. карлючитися — ЗАГНУ́ТИСЯ (набрати вигнутої чи загнутої форми), ЗАКОЦЮ́РБИТИСЯ розм., ЗАДЗЮ́БИТИСЯ розм., ЗАКАРЛЮ́ЧИТИСЯ розм., ЗАКАНДЗЮ́БИТИСЯ розм. — Недок. Словник синонімів української мови
  5. карлючитися — Карлю́читися, -чуся, -чишся гл. Кривиться, искривляться. Словник української мови Грінченка