кичка

Значення в інших словниках

1. кичка — ки́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. кичка — див. волосся Словник синонімів Вусика
3. кичка — -и, ж. 1》 Повстяна прокладка під хомутом; підхомутник. 2》 діал. Старовинний головний убір заміжньої жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кичка — КИ́ЧКА, и, ж., розм. 1. Повстяна прокладка під хомутом; підхомутник. Лимар кичку зашиває (Т. Шевченко); [Перший козак:] Мій хомут зовсім розвалився. Треба нову кичку (М. Кропивницький). 2. заст. Старовинний головний убір заміжньої жінки. Словник української мови у 20 томах
5. кичка — ОЧІ́ПОК (старовинний головний убір заміжньої жінки), ЧЕПЕ́ЦЬ, ЧІПЕ́ЦЬ, ЧІПО́К розм., КИ́ЧКА діал.; ЧУ́ШКА діал. (різновид цього убору); КОРА́БЛИК (з піднятою передньою і задньою частинами). Словник синонімів української мови
6. кичка — КИ́ЧКА, и, ж. 1. Повстяна прокладка під хомутом; підхомутник. Лимар кичку зашиває (Шевч., II, 1953, 140); [Перший козак:] Мій хомут зовсім розвалився. Треба нову кичку (Кроп., V, 1959, 358). 2. діал. Старовинний головний убір заміжньої жінки. Словник української мови в 11 томах
7. кичка — Ки́чка, -ки ж. 1) Прядь льна, заплетенная въ косу новобрачной. Беруть трошки льону і завивають їй (молодій) разом з косою, щоб більше було коси; хоть і великі коси, то завше треба той льон, і то називається зачіска та кичка. Метл. 208. Словник української мови Грінченка