кичка

Ки́чка, -ки

ж.

1) Прядь льна, заплетенная въ косу новобрачной. Беруть трошки льону і завивають їй (молодій) разом з косою, щоб більше було коси; хоть і великі коси, то завше треба той льон, і то називається зачіска та кичка. Метл. 208.

2) Кольцеобразный валикъ изъ пакли, шерсти или гарусу, иногда обшитый холстомъ, который носится замужними женщинами на головахъ подъ головнымъ уборомъ (очіпком, чепцем). Kolb. І. 38.

3) Хомутина, подушка валькомъ, кишкой, поджатая подъ клешни хомута. Вас. 159. Лимарь кичку зашиває. Шевч. 540.

4) Пучекъ соломы или камыша, употребляемый для крытья крыши. Желех.

5) Часть воротъ, дверей: кусокъ дерева съ вырѣзаннымъ въ немъ съ одной стороны углубленіемъ, — этой стороной онъ прибивается къ столбу или стѣнѣ, тогда углубленіе даетъ отверстіе, въ которое входитъ верхъ вертикальнаго столбика глухого конца воротъ пли шипъ дверей. Шух. I. 87, 93.

6) Оставшійся въ землѣ послѣ срубленнаго дерева его пень или корень. А наші кички викопують.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кичка — ки́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кичка — див. волосся Словник синонімів Вусика
  3. кичка — -и, ж. 1》 Повстяна прокладка під хомутом; підхомутник. 2》 діал. Старовинний головний убір заміжньої жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кичка — КИ́ЧКА, и, ж., розм. 1. Повстяна прокладка під хомутом; підхомутник. Лимар кичку зашиває (Т. Шевченко); [Перший козак:] Мій хомут зовсім розвалився. Треба нову кичку (М. Кропивницький). 2. заст. Старовинний головний убір заміжньої жінки. Словник української мови у 20 томах
  5. кичка — ОЧІ́ПОК (старовинний головний убір заміжньої жінки), ЧЕПЕ́ЦЬ, ЧІПЕ́ЦЬ, ЧІПО́К розм., КИ́ЧКА діал.; ЧУ́ШКА діал. (різновид цього убору); КОРА́БЛИК (з піднятою передньою і задньою частинами). Словник синонімів української мови
  6. кичка — Ки́чка, ки́чки, ки́чці; ки́чки, ки́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кичка — КИ́ЧКА, и, ж. 1. Повстяна прокладка під хомутом; підхомутник. Лимар кичку зашиває (Шевч., II, 1953, 140); [Перший козак:] Мій хомут зовсім розвалився. Треба нову кичку (Кроп., V, 1959, 358). 2. діал. Старовинний головний убір заміжньої жінки. Словник української мови в 11 томах