клячити
Кля́чи́ти, кля́чу, -чиш, -чать
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клячити — Кля́чити: — стояти на колінах, навколішки [8] Словник з творів Івана Франка
- клячити — клячи́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- клячити — КЛЯЧИ́ТИ див. кляча́ти. Словник української мови у 20 томах
- клячити — КЛЯЧИ́ТИ див. кляча́ти. Словник української мови в 11 томах
- клячити — Клячити, -чу, -чиш гл. 1) Заламывать стебли растеній для обозначенія чего-либо; вообще дѣлать кляк (см. кляк 1 и 2). Клячать комиш: охвативши в оберемок стоячого на пні комишу і стиснувши його кріпко руками, переломлють: комиш... покаже признаку. О. 1862. II. Кух. 65. Словник української мови Грінченка