1. Словник української мови Грінченка

клячити

Клячити, -чу, -чиш

гл.

1) Заламывать стебли растеній для обозначенія чего-либо; вообще дѣлать кляк (см. кляк 1 и 2). Клячать комиш: охвативши в оберемок стоячого на пні комишу і стиснувши його кріпко руками, переломлють: комиш... покаже признаку. О. 1862. II. Кух. 65.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клячити — Кля́чити: — стояти на колінах, навколішки [8] Словник з творів Івана Франка
  2. клячити — клячи́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. клячити — КЛЯЧИ́ТИ див. кляча́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. клячити — Кля́чи́ти, кля́чу, -чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. клячити — КЛЯЧИ́ТИ див. кляча́ти. Словник української мови в 11 томах