кляк

Кляк, -ка

м.

1) Заломъ на деревѣ, камышѣ, стебляхъ хлѣба, дѣлаемый обыкновенно съ цѣлью обозначить нужное; зарубка на деревѣ съ той-же цѣлью.

2) Межевой знакъ, состоящій въ обозначенномъ чѣмъ-либо (обыкновенно — зарубами, а иногда просто заломомъ) деревѣ или граничномъ столбѣ. К. ЧР. 424. Оборе плугом, обнесе копцями, ровом обкопає, або огряничить кляками (землю) К. ЧР. 199.

8) Во внѣшнемъ колесѣ водяной мельницы каждый изъ двухъ деревянныхъ круговъ, ограничивающихъ колесо и связывающихъ лопатки. Черниг. у.

4) Ледяная сосулька.

5) Родъ дѣтской игры. Ив. 22.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кляк — Кляк. Головний убір. Шапки найновійшогорода, циліндри, кляки (Б., 1899, 35, 4, рекл.). Українська літературна мова на Буковині