кляк

Кляк. Головний убір. Шапки найновійшогорода, циліндри, кляки (Б., 1899, 35, 4, рекл.).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кляк — Кляк, -ка м. 1) Заломъ на деревѣ, камышѣ, стебляхъ хлѣба, дѣлаемый обыкновенно съ цѣлью обозначить нужное; зарубка на деревѣ съ той-же цѣлью. Словник української мови Грінченка