ковадло

Значення в інших словниках

1. ковадло — кова́дло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. ковадло — I бабка (до якої клепають косу чи сапу), коваленьки (трикутне ковадло), наковадло II див. молоток Словник синонімів Вусика
3. ковадло — -а, с. 1》 Залізна або сталева підставка певної форми, на якій обробляють метал, кують металеві вироби. 2》 анат. Одна зі слухових кісточок у середньому вусі (людей і ссавців). 3》 спец. Частина патронної гільзи, об яку розбивається пістон під час пострілу. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ковадло — КОВА́ДЛО, а, с. 1. Залізна або сталева підставка певної форми, на якій обробляють метал, кують металеві вироби. Добреє ковадло не боїться молотка (прислів'я); Гупає молот залізний, Бризка з ковадла огнем... (П. Словник української мови у 20 томах
5. ковадло — Добре ковадло не боїться молота. Сильна духом людина не боїться життєвих труднощів. Приповідки або українсько-народня філософія
6. ковадло — Тяжка підставка з литої сталі для ручного кування; також робочий елемент (верхній та нижній) механічного молота, між частинами якого формується поковка. Універсальний словник-енциклопедія
7. ковадло — КОВА́ДЛО, а, с. 1. Залізна або сталева підставка певної форми, на якій обробляють метал, кують металеві вироби. Добреє ковадло не боїться молотка (Номис, 1864, № 7357); Гупає молот залізний. Бризка з ковадла огнем… (Граб. Словник української мови в 11 томах
8. ковадло — Ковадло, -ла с. Наковальня. Вас. 148. Вліз між молот і ковадло. Ном. № 1817. Казав положити їх на ковадло і ну дути молотами. Чуб. І. 155. Словник української мови Грінченка