1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

колонізатор

Колоніза́тор, -ра; -тори, -рів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колонізатор — колоніза́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. колонізатор — КОЛОНІЗАТОР – КОЛОНІСТ Колонізатор, -а. 1. Поневолювач, експлуататор колоніальних народів. 2. Те саме, що колоніст 1. Колоніст, -а. 1. Мешканець колонії – поселення, що складається з вихідців з іншої країни. 2. Мешканець колонії – виправно-трудового закладу (переважно з полегшеним режимом). Літературне слововживання
  3. колонізатор — див. ворог Словник синонімів Вусика
  4. колонізатор — -а, ч. 1》 Поневолювач і експлуататор трудящих мас колонії (у 1 знач.). 2》 Той, хто заселяє вільні території; колоніст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колонізатор — КОЛОНІЗА́ТОР, а, ч. 1. Той, хто веде політику колонізації (у 1 знач.); прибічник цієї політики. – Просто не віриться, що десь люди ще їздять на людях. Один двоногий [рикша] везе на собі іншого. І не інваліда, а якого-небудь паршивого колонізатора... (О. Словник української мови у 20 томах
  6. колонізатор — колоніза́тор (франц. colonisateur) той, що здійснює колонізацію. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. колонізатор — КОЛОНІЗА́ТОР, а, ч. 1. Поневолювач і експлуататор трудящих мас колонії (у 1 знач.). Шевченко голосом своїм пророчим застерігав народ від засилля німецьких колонізаторів (Тич., III, 1957, 250); — Просто не віриться, що десь люди ще їздять на людях. Словник української мови в 11 томах