1. Словник української мови у 20 томах

колонізатор

КОЛОНІЗА́ТОР, а, ч.

1. Той, хто веде політику колонізації (у 1 знач.); прибічник цієї політики.

– Просто не віриться, що десь люди ще їздять на людях. Один двоногий [рикша] везе на собі іншого. І не інваліда, а якого-небудь паршивого колонізатора... (О. Гончар);

З країни вигнали іспанських колонізаторів (О. Бердник);

Почалось вимирання цілих племен, навіть величезних, густо населених районів. І причин безліч: не лише зброя колонізаторів, а й хвороби, які вони завезли сюди зі Старого Світу (І. Білик).

2. Той, хто здійснює заселення й освоєння вільних територій; колоніст.

Заснування греками колоній мало здебільшого організований характер. Звичайно метрополія призначала або самі колоністи обирали керівника руху – ойкіста, основним завданням якого був розподіл земельних ділянок на місці нового поселення (із журн.);

Усі наші прогульки були повні розмов про соціалізм, притім я був захоплений бистротою ума і дотепністю цього рудого хлопського сина, нащадка німецьких колонізаторів (Р. Горак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колонізатор — колоніза́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. колонізатор — КОЛОНІЗАТОР – КОЛОНІСТ Колонізатор, -а. 1. Поневолювач, експлуататор колоніальних народів. 2. Те саме, що колоніст 1. Колоніст, -а. 1. Мешканець колонії – поселення, що складається з вихідців з іншої країни. 2. Мешканець колонії – виправно-трудового закладу (переважно з полегшеним режимом). Літературне слововживання
  3. колонізатор — див. ворог Словник синонімів Вусика
  4. колонізатор — -а, ч. 1》 Поневолювач і експлуататор трудящих мас колонії (у 1 знач.). 2》 Той, хто заселяє вільні території; колоніст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колонізатор — колоніза́тор (франц. colonisateur) той, що здійснює колонізацію. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. колонізатор — Колоніза́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. колонізатор — КОЛОНІЗА́ТОР, а, ч. 1. Поневолювач і експлуататор трудящих мас колонії (у 1 знач.). Шевченко голосом своїм пророчим застерігав народ від засилля німецьких колонізаторів (Тич., III, 1957, 250); — Просто не віриться, що десь люди ще їздять на людях. Словник української мови в 11 томах