1. Словник української мови у 20 томах

колонізаторський

КОЛОНІЗА́ТОРСЬКИЙ, а, е.

Прикм. до колоніза́тор і колоніза́ція 1.

Починаючи з XIV ст. н. е., колонізаторська політика європейських держав різко загальмувала політичний, економічний та культурний розвиток африканських народів. До початку XX ст. вся територія Африки була поділена між європейськими країнами (з наук. літ.);

– Скіл був дуже жорстоким гнобителем, ніби прикажчиком або агентом греків-колонізаторів. Бачите, греки використовували Скіла в своїх колонізаторських інтересах (В. Владко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колонізаторський — колоніза́торський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. колонізаторський — КОЛОНІЗАТОРСЬКИЙ – КОЛОНІСТСЬКИЙ Колонізаторський. Який стосується колонізатора або колонізації: колонізаторська війна, колонізаторська сваволя. Колоністський. Який стосується колоніста, належний йому: колоністські поселення. Літературне слововживання
  3. колонізаторський — -а, -е. Стос. до колонізатора. || Стос. до колонізації (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колонізаторський — Колоніза́торський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. колонізаторський — КОЛОНІЗА́ТОРСЬКИЙ, а, е. Стос. до колонізатора; // Стос. до колонізації (у 1 знач.). Імперіалісти США, Англії і Франції.. намагались з допомогою корніловської змови задушити революцію і здійснити свої колонізаторські плани (Іст. Словник української мови в 11 томах