1. Словник української мови в 11 томах

колонізаторський

КОЛОНІЗА́ТОРСЬКИЙ, а, е. Стос. до колонізатора;

// Стос. до колонізації (у 1 знач.).

Імперіалісти США, Англії і Франції.. намагались з допомогою корніловської змови задушити революцію і здійснити свої колонізаторські плани (Іст. УРСР, II, 1957, 46);

Війна в Ірландії була вже не громадянською війною армії проти короля, а колонізаторською, грабіжницькою (Нова іст., 1956,16).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колонізаторський — колоніза́торський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. колонізаторський — КОЛОНІЗАТОРСЬКИЙ – КОЛОНІСТСЬКИЙ Колонізаторський. Який стосується колонізатора або колонізації: колонізаторська війна, колонізаторська сваволя. Колоністський. Який стосується колоніста, належний йому: колоністські поселення. Літературне слововживання
  3. колонізаторський — -а, -е. Стос. до колонізатора. || Стос. до колонізації (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колонізаторський — КОЛОНІЗА́ТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до колоніза́тор і колоніза́ція 1. Починаючи з XIV ст. н. е., колонізаторська політика європейських держав різко загальмувала політичний, економічний та культурний розвиток африканських народів. До початку XX ст. Словник української мови у 20 томах
  5. колонізаторський — Колоніза́торський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)