колонізувати

Колонізува́ти, -зу́ю, -зу́єш, -зу́є

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колонізувати — колонізува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. колонізувати — (вільні землі) заселяти, заселювати; (чужі землі) загарбувати, захоплювати, підбивати, поневолювати; п-к -УЮЧИЙ, що колонізує, охочий <�звиклий> колонізувати, колонізатор, скорий до колонізації. Словник синонімів Караванського
  3. колонізувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Здійснювати колонізацію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колонізувати — Осаджувати, осадити, поосаджувати, насаджувати, насадити, понасаджувати, заселювати, заселити, позаселювати, обселювати, обселити, пообселювати, поселювати, поселити, займати, занимати, зайняти, позанимати Словник чужослів Павло Штепа
  5. колонізувати — КОЛОНІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. Здійснювати колонізацію. Відторжене Правобережжя годилося повернути в лоно Украйни негайно, поки його не колонізували украй шляхетноуродзоні [польська шляхта]; – Проклятий край, – прошепотів Остюк... Словник української мови у 20 томах
  6. колонізувати — ЗАСЕЛЯ́ТИ (займати незаселене місце для проживання людей), ЗАСЕ́ЛЮВАТИ, НАСЕЛЯ́ТИ, КОЛОНІЗУВА́ТИ, ОСЕЛЯ́ТИ рідко, ОСЕ́ЛЮВАТИ рідко, ЗАЛЮ́ДНЮВАТИ рідко, ЗАЛЮДНЯ́ТИ рідко, ОСА́ДЖУВАТИ заст., ОСАДЖА́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
  7. колонізувати — КОЛОНІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати колонізацію. Словник української мови в 11 томах