комонник

Значення в інших словниках

1. комонник — комо́нник 1 іменник чоловічого роду, істота вершник арх. комо́нник 2 іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
2. комонник — I -а, ч. Дика трав'яниста рослина, що цвіте синьо-фіолетовим суцвіттям і використовується в медицині. II -а, ч., заст. Вершник. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комонник — КОМО́ННИК¹, а, ч. Дика трав'яниста рослина родини черсакових із синьо-фіолетовим суцвіттям, яка використовується в медицині. Галеновi препарати комонника застосовують у разі набряків, хвороб нирок, гастриту, виразкової хвороби шлунка, бронхiтів та ін. Словник української мови у 20 томах
4. комонник — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
5. комонник — КОМО́ННИК¹, а, ч. (Succisa M. et K.). Дика трав’яниста рослина, що цвіте синьо-фіолетовим суцвіттям і використовується в медицині. КОМО́ННИК², а, ч., заст. Вершник. По полю мчались козаки. Словник української мови в 11 томах
6. комонник — Комонник, -ка м. Всадникъ, кавалеристъ. За ними ще півдесятка комонників. К. ЧР. 169. Піхота з пищаллю поміж гарматами, а комонник по крилах. К. ЧР. 343. Въ дѣтской игрѣ въ ка́шу такъ называется тотъ изъ играющихъ, который ѣдетъ верхомъ на товарищѣ. КС. 1887. VI. 461. Словник української мови Грінченка