комонний

Комо́нний, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комонний — Кінний Словник застарілих та маловживаних слів
  2. комонний — КОМО́ННИЙ, а, е, заст. 1. Стос. до комоня. Анастас Дмитрієв виміркував комонну вилазку через Бершадську браму – з того боку турки майже перестали пильнувати (Ю. Мушкетик); В спину його між плечима Евфорб, син Пантоя, ударив, Воїн дарданський. Словник української мови у 20 томах
  3. комонний — -а, -е, іст., заст. Кінний; який долучається до військового з'єднання, загону на власному коні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. комонний — КОМО́ННИЙ, а, е, заст. Прикм. до комо́нь; // Який їде на коні. Піші та комонні мирославці крок за кроком відганяють нападників од брами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 387). Словник української мови в 11 томах
  5. комонний — комо́нний прикметник арх. Орфографічний словник української мови
  6. комонний — Комо́нний, -а, -е Конный. Комонне військо. Словник української мови Грінченка