1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

конов’язь

Коно́в’язь, -зі, -зі, -но́в’яззю; -зі, -зей (ж. р.) і коно́в’яз, -ву; -но́в’язи, -зів (ч. р.)

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конов’язь — КОНО́В’ЯЗЬ, і, ж. Стовп або жердина, до яких прив’язують коней на відкритому місці. Позлізали й поприв’язували коней… у конов’язей (Сл. Гр.); Біля конов’язі він побачив прив’язаного одного з своїх коней (Сміл. Словник української мови в 11 томах