конторник

Значення в інших словниках

1. конторник — конто́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. конторник — -а, ч., заст. Той, хто служить у конторі. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конторник — КОНТО́РНИК, а, ч. Службовець контори. В конторі хаос.., конторники нічого не роблять (М. Коцюбинський); Зустрів я коло ставка мою дорогу дружину й товариша – в образі чорнявої дівчини стрункої постави, доньки конторника заводу (Ю. Словник української мови у 20 томах
4. конторник — КОНТО́РНИК (конторський службовець); КЛЕРК (у деяких зарубіжних країнах). В конторі можна спитати конторника в умовленій формі й одержати від нього адресу помешкання... (В. Словник синонімів української мови
5. конторник — КОНТО́РНИК, а, ч. Той, хто служить у конторі. В конторі хаос.., конторники нічого не роблять (Коцюб., III, 1956, 162); В квартирі конторника все ще світилося (Панч, О. Пархом., 1939, 3). Словник української мови в 11 томах