1. Словник української мови у 20 томах

конторник

КОНТО́РНИК, а, ч.

Службовець контори.

В конторі хаос.., конторники нічого не роблять (М. Коцюбинський);

Зустрів я коло ставка мою дорогу дружину й товариша – в образі чорнявої дівчини стрункої постави, доньки конторника заводу (Ю. Яновський);

Микола Степанович не боявся чистки. Що вона йому? Його минуле – ні блискуче, ні ганебне: син колишнього конторника поміщицького маєтку (Б. Антоненко-Давидович);

В квартирі конторника все ще світилося (П. Панч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конторник — конто́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. конторник — -а, ч., заст. Той, хто служить у конторі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конторник — КОНТО́РНИК (конторський службовець); КЛЕРК (у деяких зарубіжних країнах). В конторі можна спитати конторника в умовленій формі й одержати від нього адресу помешкання... (В. Словник синонімів української мови
  4. конторник — Конто́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. конторник — КОНТО́РНИК, а, ч. Той, хто служить у конторі. В конторі хаос.., конторники нічого не роблять (Коцюб., III, 1956, 162); В квартирі конторника все ще світилося (Панч, О. Пархом., 1939, 3). Словник української мови в 11 томах