1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

кочівник

Кочови́к, -ка і кочівни́к, -ка́; -ки́, -кі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кочівник — кочівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кочівник — [коч'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
  3. кочівник — Кочовик, мандрика, мандря, мандрьоха, галайда, волоцюга, див. бродяга Словник чужослів Павло Штепа
  4. кочівник — КОЧІВНИ́К див. кочівники́. Словник української мови у 20 томах
  5. кочівник — КОЧІВНИ́К (представник кочівного племені, народу), КОЧОВИ́К, НОМА́Д іст. В сиву давнину біля цієї могили таборилися стійбища кочівників (С. Добровольський); Танки вдосвіта палали по туманному полю, як вогнища кочовиків (О. Словник синонімів української мови
  6. кочівник — КОЧІВНИ́К див. кочівни́ки. Словник української мови в 11 томах