крикнути

Значення в інших словниках

1. крикнути — кри́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. крикнути — [крикнутие] -ну, -неиш; нак. -ние, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
3. крикнути — -ну, -неш, док. Однокр. до кричати 1-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. крикнути — КРИ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до крича́ти 1–4. Ой як крикнув Гамалія: “Брати, будем жити, – Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити!” (Т. Словник української мови у 20 томах
5. крикнути — крича́ти (гука́ти) / кри́кнути (гукну́ти) (на) про́бі. Кликати на допомогу. Став пан Уласович не своїм голосом пробі кричати та за боки хвататись... (Г. Квітка-Основ’яненко); — Мовчки, заложивши руки, сидіти не годиться. Фразеологічний словник української мови
6. крикнути — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
7. крикнути — КРИ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до крича́ти 1-4. Йому хотілось гукнути на всі легені словами пісні або хоч крикнути (Коцюб., І, 1955, 340); З дупла старої липи крикнула сова (Фр. Словник української мови в 11 томах
8. крикнути — Крикнути см. кричати. --------------- Крича́ти, -чу́, -чи́ш, одн. в. крикнути, -ну, -неш гл. Кричать. Кричить — на десятій вулиці чутно. Ном. № 3452. Кричать сови, спить діброва, зіроньки сияють. Шевч. 77. Ой як крикнув Гамалія. Шевч. 61. Словник української мови Грінченка