кітляр
Кітля́р, -ра́, -ре́ві; -лярі́, -рі́в
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кітляр — кітля́р іменник чоловічого роду, істота мідник арх. Орфографічний словник української мови
- кітляр — Казаняр Словник чужослів Павло Штепа
- кітляр — КІТЛЯ́Р, а́, ч., іст. Ремісник, що виготовляв або лагодив мідні вироби (перев. посуд); мідник. У Львові в другій половині ХVІІ ст., крім ковальського цеху, існували цехи мечників, лучників, слюсарів, кітлярів, годинникарів (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- кітляр — КІТЛЯ́Р, а́, ч., заст. Ремісник, що виготовляв або лагодив мідні вироби (переважно посуд); мідник. Словник української мови в 11 томах
- кітляр — Кітля́р, -ра м. Мѣдникъ. Котл. Ен. (Слов.). Словник української мови Грінченка