1. Словник української мови у 20 томах

кітляр

КІТЛЯ́Р, а́, ч., іст.

Ремісник, що виготовляв або лагодив мідні вироби (перев. посуд); мідник.

У Львові в другій половині ХVІІ ст., крім ковальського цеху, існували цехи мечників, лучників, слюсарів, кітлярів, годинникарів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кітляр — кітля́р іменник чоловічого роду, істота мідник арх. Орфографічний словник української мови
  2. кітляр — Казаняр Словник чужослів Павло Штепа
  3. кітляр — Кітля́р, -ра́, -ре́ві; -лярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кітляр — КІТЛЯ́Р, а́, ч., заст. Ремісник, що виготовляв або лагодив мідні вироби (переважно посуд); мідник. Словник української мови в 11 томах
  5. кітляр — Кітля́р, -ра м. Мѣдникъ. Котл. Ен. (Слов.). Словник української мови Грінченка