лужити
Лу́жити (золити), лу́жу, -жиш, -жать; луж, лу́жмо, лу́жте
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лужити — лу́жити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- лужити — -жу, -жиш, недок., перех. Обробляти лугом (див. луг II 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
- лужити — ЛУ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., що. Обробляти лугом (див. луг² 2), золити (див. золи́ти 1). Лужити тра [треба] нитки (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- лужити — ЛУ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. Обробляти лугом ( див. луг² 1). Словник української мови в 11 томах
- лужити — Лужити, -жу, -жиш гл. Мыть въ щелокѣ, бучить. Лужити тра нитки. Могил. у. Словник української мови Грінченка