1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

металь

Мета́л, -лу; -та́ли, -лів і мета́ль, -лю; -та́лі, -лів (гр.)

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. металь — Мета́ль. Метал. Якусь тямку що ії вважаємо чимось цілим, розкладаємо на частини, що склали ся на неї, н. пр : як стопимо 80 частий міди із 20 частями цини, то дістанемо новий металь, який звемо дзвониною (аналітична дефіниция — розбірна) (Канюк, 1911, 20) // пол. metal — метал. Українська літературна мова на Буковині
  2. металь — Металь, -ля м. Клинъ въ мельничномъ валу для поднятія песта, падающаго въ толчею. Лебед. у. Словник української мови Грінченка